Вт. Май 21st, 2019

Російські санкції проти України: цікавий шанс, який буде упущено

918838

Санкції Росії проти України самим фактом свого запровадження  цікавими. По-перше, РФ уперше за роки збройної агресії позиціонує себе як сторону конфлікту. По-друге, це зроблено чітко під українські вибори, отже, Кремль мало не вголос декларує наміри вплинути на економічну ситуацію в Україні, а отже – опосередковано — і на перегони.

Для запровадження санкцій російська сторона обрала вдалий момент: Україна нині, на тлі замороженого Мінського процесу, є не  першим і навіть не другим пунктом порядку денного міжнародної політики, на 2019 рік припадає пік виплат України по зовнішнім боргам. Економічні санкції проти нашої держави саме за таких умов, ускладнених ще й виборчим процесом, стануть найвідчутнішими, а результативність опору ним з нашого боку – мінімальною.

Є й інший вагомий чинник – газовий процес. Президент США та канцлер ФРН вже мали серйозну розмову через «Північний потік-2» та ринок скрапленого газу. Ангела Меркель вимушена була піти на поступки та забезпечити квоти для американського скрапленого газу. В обмін на це, не виключено, Росія отримала карт-бланш на компенсацію своїх збитків за рахунок України та на вільні дії в Україні. Принаймні, якщо подібні домовленості існують, ЄС не вдасться до різких заходів по захисту України, як не вдався до них у 2014 році, коли розпочалася збройна агресія. Залишаються Сполучені Штати. Але там, на жаль, помітно обмежили співробітництво з Україною окремими торговими напрямками (постачання продукції американських виробників) та військовими проектами. Вашингтон засудить санкції, але практично (грошима) не допоможе, хіба що, запровадить санкції проти РФ.

Нарешті, третій чинник, — вибори у США. З огляду на останні заяви Штатів, там набирає популярності партія війни. Головний ворог визначений – це Росія. І нині Кремль ніби підігрує американським «яструбам», надає привід актуалізувати антиросійську риторику. Не виключено, були консультації між Кремлем та Білим домом, де Путіну чи його оточенню дали гарантії фактичної безкарності антиукраїнських санкцій щодо інтересів вищої кремлівської «верхівки».

Отже, Україна залишається сам-на-сам. І в цьому великий шанс нашої держави: переорієнтуватися на інші ринки збуту, навіть агресивніше просуватися на американський, та грамотно зіграти на європейській «дошці», наприклад, блискуче захистити свої енергетичні інтереси. Як патріот та оптиміст, сподіваюся, що нарешті так і станеться. Як реаліст, на жаль, спостерігаю емоційну риторику на вищому владному рівні України. Котра, звісно, виправдана, але не матиме позитивного результату у короткостроковій перспективі. А от надходження до нашого бюджету, напевне, скоротяться.

Але я б звернула увагу на наслідки таких санкцій для самої РФ. Українські товари конкурують із російськими на російському ринку за цінами. Російським виробникам банально не вигідно насичувати свій ринок, краще мати справу з українськими. Тому легальна торгівля за обсягами скоротиться, а тіньова, курована структурами, близькими до Кремля, у ручному режимі, зросте.  Російський бюджет недоотримає мільярди, ціни підскочать, і це зрикошетить по самому Путіну, і так заплямованому пенсійною реформою. Якраз той випадок, коли, погнавшись за монеткою,  ризик втратити трон, хоча йому далі не можна було не вживати жодних недружніх заходів відносно нашої країни.

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «ВибіР»