Пн. Окт 14th, 2019

Як реагувати на диктатуру сімейного лікаря

Domashniy-i-dikiy-doktor

Подруга моєї родички палко вітала медичну реформу, сперечалася за неї, навіть пропагувала і, звісно, ретельно обирала собі сімейного лікаря. Коли ж ми недавно зустрілися, вона при згадці про медичну реформу знизала плечима: «Лікар жбурнув мені рецепти у вічі, бо не придбала БАДи на 3 тис грн.. Мусила терміново шукати іншого». Ентузіазму як не бувало.

Командирський тон

У версії МОЗ, сімейний лікар має нести повну відповідальність за здоров’я підопічних, отже, йому вигідно бути уважним до пацієнтів, бо підуть: реформа надала можливість не лише вільно обирати, але й так же вільно переобирати «сіменників».

На практиці бувають різні випадки. Той, що трапився з подругою родички, на щастя, виключення з правила. Більш типовою є ситуація, коли лікар прямо або непрямо нав’язує свої призначення, не врахувавши алергій чи інших непереносимостей, хронічних хвороб пацієнта. А запитання та зауваження пацієнтів ігнорує.

З такою ситуацією стикнулася пацієнтка, якій лікар призначив препарат попри зауваження про його непереносимість, а потім звинуватив її у недотриманні призначень.

Ми поцікавилися в експертів, чи мав право лікар ігнорувати інформацію пацієнта про несприйняття речовин та препаратів.

Не мовчіть про себе

Якщо лікар сам не запитав вас про алергії чи непереносимість, варто з власної ініціативи донести йому цю інформацію. Але якщо ці відомості були лікарем проігноровані, є сенс задуматися про зміну ескулапа.

Доцент кафедри Буковинського державного медичного університету Сергій Акентьєв наголошує, що інформація про непереносимість має бути обов’язково взятою до уваги:

  • Лікар, чи сімейний, чи інший, зобов’язаний на етапі призначення алгоритму лікування керуватися загальновизнаними принципами. Як ось, зібрати у пацієнта алергологічний анамнез, гемотрансфузійний анамнез тощо.  Перш за все, лікар має виключити нахил пацієнта до будь-якої алергії. У разі підозри на підвищену чутливість до призначеного препарату, або до його складника, лікар не має його призначати. Нерідко може бути фатальна анафілаксія. Коли лікар не виконує елементарних речей з цього приводу, він не має права працювати лікарем.

Думайте, що приймати

Уважно ставитися до призначень лікаря і не приймати шкідливі радить керівник проекту «Життя в стилi ECO» компанії  «Art Business HUB 5.0» Ольга Коваль:

  • Я просто не прийматиму те, від чого мені буде завідомо погано. Так, бувають невідкладні ситуації або такі, коли пацієнт не знає, про які препарати йде мова. Так ось, своєї смерті чекати не треба. Треба перечитати договір та зрозуміти (або з’ясувати), на яких пунктах та в яких випадках акцентувати увагу. Нікуди поки не поділося й вище начальство, до якого можна звернутися зі скаргою. Далі – міністерство. Пишіть, копіюйте, фіксуйте реєстрацію скарг із копами виписок з амбулаторної карти, які підтверджують вашу правоту. Але. Це крайні заходи.

Лояльність та твердість із самого початку

На думку експерта Ольги Коваль, продуктивніше, коли ви з самого початку під час спілкування з лікарем проявите лояльність та твердість. А ще краще – познайомитися з ним заздалегідь, краще всією родиною, перш ніж укладати договір: «Нехай лікар вас усіх огляне, оцінить загальний стан здоров’я родини і, коли не запитає, розкажіть самі про свої особливості, деякі проблеми. Порадьтеся щодо здоров’я. По рекомендаціях ви також можна щось зрозуміти про кваліфікацію лікаря».

Що говорить закон

Дії сімейного лікаря регламентовані «Порядком надання первинної медичної допомоги», запровадженим наказом МОЗ від 19 березня 2018 року.

У ст.. 5 «Порядку…» перелічено принципи надання первинної медичної допомоги. З-поміж них безпечність, «що полягає у наданні послуг з ПМД у спосіб, що мінімізує ризики завдання шкоди пацієнтові, у тому числі тієї, якій модна запобігти, а також зменшує можливість медичних помилок».

Інший принцип – економічної ефективності, що полягає в уникненні неефективних витрат.

Ще один важливий принцип «Порядку..», зафіксований у ст.. 5 – орієнтованість на людину, «що враховує індивідуальні потреби осіб, яким ці послуги надаються, в тому числі з урахуванням права пацієнта на вільний вибір лікаря».

Важіль для лікаря

Але якщо зазирнути у закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я», там є вельми цікава стаття 34 «Лікуючий лікар», в якій є, зокрема, така позиція: «Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму». Окрім того, «лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення».

Тому ситуація, коли лікар нав’язує свої призначення, небезпечна для пацієнта не лише з точки зору вірогідної шкоди для організму, але і щодо права: лікар «підвішує» пацієнта на загрозу відмовитися від останнього. Шукати нового лікаря – час, гроші, нерви. Тому, якщо ви не виконуєте призначення свого лікаря, знайте про перспективу припинення угоди з ним. Якщо ж виконуєте – збирайте докази цього, наприклад, чеки про придбання ліків. Про всяк випадок.

Цілюща інформація

Але і пацієнт має зброю у тому ж таки законі. Стаття 39 зобов’язує медичного працівника надавати пацієнтові «у доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів». Отже, ви маєте право вимагати у лікаря повної інформації про те, навіщо він призначає той чи інший препарат чи діагностику, маніпуляцію, чому саме ці ліки і чого він очікує від їх вживання вами.

За логікою закону, у вас є варіант відмовитися від призначень лікаря, якщо його інформація про наслідки вживання вами препарату була неповною або незрозумілою, без наслідків у вигляді перспективи розірвання угоди-декларації.

ЗамПоліт