Пт. Апр 26th, 2019

Релігійна війна: що означає теракт у Новій Зеландії-2

fab89e0de29620ef5f2994bd9cbba648

Хай би як там було, а змагання чи прямі зіткнення за зони впливу тривають і нині. Яскравий приклад – Україна, частина території якої потрапила під контроль та керування іншої держави. За таких обставин не виключені і релігійні війни.

Зміни ареалів: не зони проживання, а зони спілкування

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму у коментарі ЗамПоліту зауважив, що війни за релігійною ознакою велись з моменту створення релігій і тривають до цього часу:

«Але сьогодні змінилась проблема церковних ареалів. Сотні мігрантів змінили звичайні місця проживання, етноси та релігії змішуються. Інформаційна революція призвела до того, що навіть малі релігійні вкраплення в іншорідне середовище, стають міцнішими завдяки зв’язку через соціальні мережі. Тому з часом, ареалами ставатимуть не зони проживання, а зони соціального спілкування – фактично групи в соцмережах».

Тому питання діалогу між церквами стає актуальнішим, переконаний експерт.

«Як і будь-яка ідентифікація особистості, релігія сприяє позиціонуванню на своїх та чужих. А як ідентифікація побудована на вірі, ірраціональному, — релігійна свідомість складно сприймає раціональні аргументи в дискусіях. Чим більша віра, тим більше переконання у власній правоті та неправоті опонентів. І тим більше виправдання насилля щодо «невірних».

Побічний ефект – знецінення життя

Крім того, наголошує Богдан Петренко, більшість основних релігій визнає, що краще життя наступає після смерті.

«І ця переконаність призводить до знецінення цього самого життя – як свого, так і життя інших. Тому смертників серед релігійних терористів дуже багато. Зі свого боку, неприйняття носіїв тієї чи іншої релігії більшістю не просто перетворює їх на відщепенців. Це примушує гнану меншість ненавидити більшість, об’єднуватись і захищати свої інтереси. У тому числі й через насилля».

Світська і духовна влади змагаються й досі

Щодо залежності держави та церкви – вона неоднозначна, звертає увагу Богдан Петренко. На його погляд,  ці соціальні інститути постійно перебувати у протистоянні за першість.

«І коли держави посилились, — вони почали домінувати над церквами. Але постійна боротьба фактично перетворилась в різні форми взаємин. Це може бути реальна незалежність (протестанти), домінування церкви над державою (іслам в частині країн, католицизм у середньовіччя), домінування держави над церквою (православ’я). Релігійний тероризм можливий лише за умови посилення релігійного фанатизму».

Україна має захист, але і вразливість

Якщо говорити про Україну, котру згадав терорист у Новій Зеландії, експерт Богдан Петренко звертає увагу, що у нас мало релігійних фанатиків, оскільки не так багато і людей, котрі сповідують усі церковні канони. Це стосується як християн усіх віросповідань, так і українських мусульман.

«Немає соціальної бази для тероризму — тому чистий релігійний конфлікт практично не можливий. Більше того, ми не є територією, яка користується увагою ісламських терористів, а відповідно навряд чи варто очікувати і «атвеєтки» на кшталт новозеланської стрілянини».

Утім, загроза, на його думку, є:

«Релігія може бути використана як одна з причин для поглиблення політичного протистояння у гібридній війні – російське та українське православ’я, поширення фейків з боку РФ про бази ІДІЛ в України, про використання ісламських бойовиків у протистоянні з Росією тощо. Ці меседжі розкручувались і будуть розкручуватись далі. Їх мета — поділити українських громадян на «своїх» та «чужих», не дати обєднатись проти спільного ворога, сформувати неангтвине ставлення до України на Заході».

Критичне мислення – зброя українців

Але цікаво, що, на думку Богдана Петренка, під ударом опиняється не українське православ’я, і навіть не стільки іслам, як – РПЦ, особливо РПЦ в Україні (УПЦ).

«Причому загроза йде саме від Кремля, який, провокуючи та замовляючи конфлікти навколо цієї церкви, формує не лише негативний образ України за кордоном, але й — через використання українських радикалів – намагається сформувати розчарування в українському патріотизмі. Більше того, Україна перебуває у світовому інформаційному полі. А якщо в світі спалахують масові розстріли, не виключно, що для психічно хворих вони можуть стати дорожньою картою для повтору».

Та навіть якщо нападники в Україні використовуватимуть для виправдання релігійні мотиви, насправді це – вплив асоціальних прикладів масового насилля, популяризація моделей насильницької поведінки та відсутність критичного мислення у сприйнятті новин, застерігає експерт.

Отже, ефективною зброєю українців проти загроз є критичне мислення.

Підтримка, витримка й опора

З огляду на думки, висловлені експертами, можемо зробити висновок, що, мінімум, натяк на релігійні протистояння та залучення до них України, існують. І якщо припустити, що когось чи якусь силу дратує відносно мирне співіснування православних церков в Україні, то чому б і не зачепити мусульман? Громадян України, котрі сповідують іслам, теж чимало, завдяки тій же міграції, а також історичним процесам. Якщо, скажімо, в Україні хтось розстріляє мечеть, а влада недостатньо зробить для захисту мусульман та ісламу, або терористи оголосять антиісламські гасла (наприклад, це будуть ультраправі чи імітатори ультраправих), в Україні не виключений міжконфесійний конфлікт: не православних церков, а православ’я та ісламу. З іншого боку, це дозволить деяким країнам говорити про Україну як про один із центрів тероризму. Водночас погіршаться стосунки з Туреччиною, а отже, і проукраїнським спротивом у Криму та на світовій арені.

Унаслідок такої комбінації на короткий термін іслам затвердиться в окремих регіонах України, але дістане безперешкодну підтримку влади і православ’я. Але згодом іслам в Україні можуть заборонити як ідеологію. Натомість зміцниться православ’я, можливо,  і католицизм та протестантизм. Останнім нюансом комбінації може стати надання де факто православ’ю статусу державної, традиційної або пріоритетної релігії. А вже тоді політична доля України залежатиме від того, яке саме православ’я стане базовим: російське чи грецьке.

ЗамПоліт