Ср. Апр 8th, 2020

Н4: Україною Європа вирішує свої проблеми зі США

f050ec41d660390a18192b4ece37d203_1575910628_extra_large

1. Як ви оцінюєте результати зустрічі в номальному форматі?

  • Схильна розглядати цю паризьку зустріч у контексті глобальних політичних процесів. Чому? Її не сталося, якби не інтереси провідних держав Євросоюзу. Єдині політичні фігури, які могли виманити президента РФ на саміт, це президент Франції Еммануель Макрон та канцлер ФРН Ангела Меркель, — тому, що вони, з одного боку, впливові у газових справах Европи як регіону. Це, у свою чергу, єдине, завдяки чому Путін поїхав би у Париж. З іншого боку, Меркель та Макрон можуть забезпечити запуск «Нордстрім-2» у ті терміни, які влаштовують «Газпром». І є ще важливий момент, котрий треба враховувати для оцінки результатів саміту у Парижі. Це – вплив у європейському регіоні. Після періоду невизначеності та розколів, коли здавалося, що від Євросоюзу залишиться  хіба що шмат території (Каталонія, Шотландія, Великобританія заявляли про бажання вийти з ЄС), настав період певної стабілізації. І Меркель, і Макрон пов’язують відцентрові тенденції в ЄС зі впливом США. Доки нині у Штатах зайняті імпічментом Дональда Трампа, виникає шанс перехопити ініціативу в українському питанні, котре Вашингтон, схоже, взяв за базове для розширення свого впливу у європейському регіоні. Саме тому російське МЗС виступило рішуче проти розширення нормандського формату за рахунок США.

З огляду на все це, основні тези брифінгу та підсумкове  комюніке видаються, скоріш, демонстрацією Штатам того, що перемовний процес живий і навіть дієвий. Росія наполягає на імплементації формули Штайнмайера, за це виступають і Німеччина з Францією. Зеленський не отримав жодних «пампушок», окрім самого факту повноправної участі у міжнародному заході такого рівня.

Симптоматично, що відразу по завершенні саміту Трамп заявив про візит Лаврова до Вашингтона 10 грудня, тобто, сьогодні. Отже, Росія грає відразу на кількох дошках. Макрон отримує зміцнення своїх позицій в ЄС, що вельми влаштовує Штати. Меркель має «галочку» як миротворець. Володимир Зеленський, наш президент, отримав свого роду мандат на продовження свого президентства мінімум до весни, на що досить оперативно зреагували у Києві, згорнувши намети протесту під ОП. Єдине досягнення – обмін полоненими. Але Росія всі ці роки періодично досить охоче відпускала затриманих та захоплених в обмін на своїх та на певні преференції.

2. Якою, на вашу думку, була позиція президента Володимира Зеленського на цих перемовинах?

Знову ж таки, варто зауважити, м’яко кажучи, строкатість української делегації. Коли у її складі є Арсен Аваков, треба вже думати про те, якою була солідарна позиція, оскільки за такого складу самостійної позиції українського президента в принципі бути не може. Тому — солідарна позиція. Ця позиція, судячи з брифінгу та комюніке, полягає у продовженні тактики Петра Порошенка: публічно жорстко наполягати на чомусь, а за лаштунками виговорювати реальну схему дій – або бездіяльності. Вона і не могла бути іншою з огляду на внутрішню ситуацію в Україні та зовнішньополітичну, насамперед, у США. Нині Зеленскому, якщо ті люди, які за ним стоять, зацікавлені у спокійному президентстві гаранта до завершення конституційного терміну, навіть вигідно сховатися за таку солідарну «ширму». Єдиний момент, в якому українському президенту, схоже, дали карт-бланш, це гуманітарно-емоційні висловлювання. Оце «приходьте-подивіться» та інше. Але! Зауважу, що навіть палкого прибічника Зеленськго Макрона, м’яко кажучи, непокоїли ліричні відступи українського високого гостя. Ця тональність і ця манера дуже схожі на порошенківські, але Порошенко вмів дозувати емоції та вплітати їх у серйозні промови. Зеленський поки що не вміє, і цей дисонанс був аж занадто показовим і помітним. Не думаю, що президент України виграв якісь бали на зовнішньополітичному майданчику, але, безумовно, для свого електорату всередині країни він набрав чимало. Можемо очікувати зростання рейтингу гаранта, під що, до речі, не виключено, парламент встигне протягти закон про землю у другому читанні без поправок.

3. Сторони домовилися продовжити нормандський формат і провести наступну зустріч через 4 місяці. На вашу думку, з чим має Україхна йти на цю зустріч (як досягнення, так і позиція)?

—      Це буде (якщо буде) контрольна робота України, от і все. Жодна зі сторін перемовин, окрім України, не має конкретних завдань і не несе жодної відповідальності. Насамперед, Україні загадано внести поправки у Конституцію та безстроковість закону про особливий статус Донбасу. Розведення збройних сил. Якщо Україна не виконає будь-якого пункту, Росія матиме аргументи на користь звинувачень української сторони у цілеспрямованому зриві домовленостей. Тому, якщо побічна мета візиту була попарити Зеленського та зміцнити його рейтинг, модна сказати, цей піар задорогий. Спроба Зеленського поставити кордон перед виборами та безпековий компонент перед політичним відразу викликала реакцію Путіна і, зауважте, мовчанку Макрона і Меркель. Отже, якщо саме така схема дій прописана Україні, то з неї й запитають. Європа несе політичні ризики через пролонгацію українського конфлікту, тому наполягатиме на його скорішому завершенні, що на руку Росії. Альтернативним шляхом для Зеленського був би, дійсно, прямий вихід на лідерів «ЛДНР» — оце б і була справжня мирна «формула Зеленського». Однак український президент не може собі дозволити нічого іншого за «туристичні» вояжі до позицій наших збройних сил.

3. Сторони домовилися продовжити нормандський формат і провести наступну зустріч через 4 місяці. На вашу думку, з чим має Україхна йти на цю зустріч (як досягнення, так і позиція)?

—    Важлива позиція комюніке – про розширення мандату СММ ОБСЄ до 24 годин – теж грає на користь РФ, оскільки дає підстави звинувачувати Україну в обстрілах. До слова,під час перемовин у Парижі режим тиші порушувався, навіть є жертви з нашої сторони, тобто, існує загроза виходу ватажків «ЛДНР» з-під контролю Кремля. Якщо цей факт зафіксує СММ ОБСЄ, всі комюніке та домовленості у нормандському форматі перетворяться на ганчірки, котрі нікого ні до чого не зобов’язують. Власне, нікого, окрім України, ні до чого не зобов’язує і комюніке 9-10 грудня 2019 року.

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір»