Ср. Апр 8th, 2020

Що означає перемога Бориса Джонсона для Brexit-у ?

75576529_10156901705261317_5097537744062644224_o

Перемога Бориса Джонсона на позачергових виборах 12 грудня знову повертає Brexit на порядок денний — але це лише початок. Джонсон повертається на посаду прем’єр-міністра з достатньо великим політичним капіталом, щоб вивести Великобританію з Європейського Союзу на початку 2020 року та перейти до переговорів щодо майбутніх відносин Великобританії з блоком.

Вибори замість референдуму

Однозначно можна сказати, що Джонсон отримає повноваження провести закон про Brexit через нижню палату парламенту – Палату Громад. Перед виборами він наполягав, щоби всі кандидати від партії торі підтримали угоду про Brexit, яку він уклав з Брюсселем у жовтні. У своїй промові після перемоги Джонсон заявив, що результат виборів знімає дебати стосовно другого референдуму щодо Brexit.

Очікується, що Палата громад голосуватиме за угоду ще до Різдва. Потім Палата лордів розгляне план, і після того, як його буде ратифіковано парламентом Великої Британії, тоді Європейський Парламент проголосує за угоду. Вірогідно, цей процес пройде без ускладнень, що дозволить Джонсону дотримуватися поточної запланованої дати виходу — 31 січня 2020 року.

Увага до деталей і гра у Брюсселі

Увага швидко перейде до фази перехідного періоду, згідно з якою Великобританія матиме стосунки з з ЄС на існуючих умовах до кінця грудня 2020 року. Під час цього перехідного періоду Джонсону потрібно буде вирішити, які відносини після Брекзиту він хоче з ЄС в різних галузях: від торгівлі до безпеки, оборони, риболовлі, захисту даних та науки.

Якщо він не зможе укласти торговельну угоду під час цього перехідного етапу, Великобританія покине ЄС без угоди і торгуватиме з ЄС на умовах Світової організації торгівлі. У своєму передвиборчому маніфесті рік торі обіцяли не продовжувати перехідний період Brexit, хоча, маючи таку велику більшість і порушивши багато обіцянок у минулому, Джонсон все ще може це зробити.

Але йому все одно потрібно вигравати партію в Брюсселі. Зі свого боку, Брюссель заявив, що готовий розпочати наступний етап переговорів . Лідери країн ЄС-27 обговорять Brexit пізніше в п’ятницю наприкінці свого саміту в Брюсселі.

Першим кроком для нового-старого уряду Джонсона є встановлення пріоритетів Великобританії для цього другого раунду переговорів. Під час першої фази переговорів щодо Brexit ЄС встановив порядок денний та визначив черговість, за якою будуть розглядатися теми. Це положення було прийняте ще колишньою прем’єр-міністром Терезою Мей.

Цього разу Великобританія буде вимагати, щоб переговори про різні елементи майбутніх відносин велися паралельно, оскільки це дозволить досягти компромісів, враховуючи тиск дати завершення перехідного періоду, а саме до грудня 2020 року.

Brexit можуть перенести

Джонсон ще не вказав, як би він міг діяти в цьому плані, проте дипломати країн-членів ЄС погоджуються, що граничний термін у грудні 2020 року не є обовязковим для досягнення всебічної угоди щодо майбутніх відносин між Великою Британією та ЄС. Вони очікують, що британський прем’єр-міністр порушить свою обіцянку і попросить продовжити перехідний період влітку 2020 року.

Враховуючи масштаби майбутніх переговорів щодо майбутніх відносин, деякі лідери ЄС хотіли б, щоб перехідний період тривав стільки, скільки може знадобитися для досягнення всеосяжної угоди. Таким чином, вони більше схильні надати Великобританії більш тривалий термін, ніж той, що був зафіксований під час переговорів щодо угоди Brexit — до двох-трьох років.

Пастка-22

Під час перехідного періоду спільний комітет Великобританія-ЄС здійснюватиме нагляд за виконанням угоди щодо Brexit та визначатиме, чи обидві сторони дотримуються своїх зобов’язань. Незалежно від еволюції майбутніх переговорів про стосунки, сам перехідний період може відкрити можливості для подальших сутичок між Лондоном та Брюсселем, і стати своєрідною «Пасткою-22»: чим довший перехідний період, тим більша ймовірність того, що щось з’явиться, що його ускладнить; але чим коротший перехідний період, тим складніше укласти угоду про майбутні стосунки.

Також цілком ймовірно, що британський уряд продовжить підготовку до потенційного «жорсткого» Брекзіту у грудні 2020 року, як запасного варіанту.

Цей сценарій є жахливим для бізнес-клімату Великобританії: компанії вже витратили мільярди фунтів стерлінгів, готуючись до ситуації без угоди три рази протягом останніх двох років. Джонсону доведеться вирішити, в який момент його уряд почне повідомляти британській промисловості про будь-які можливі зміни, які можуть негативно вплинути на господарську діяльність та економічний клімат.

Джонсону також доведеться розглянути питання про те, чи підходить структура британського уряду для другої фази переговорів. Очікують, що незабаром відбудеться перестановка в уряді, щоб підготуватися до другого етапу переговорів.

Джонсон чи Кабмін? 

Як прем’єр-міністр, Джонсон повинен вирішити, наскільки він хотів би бути в процесі щоденного прийняття рішень щодо майбутніх переговорів щодо відносин з Брюсселем. Він може передати деяку відповідальність кабінету, а точніше – його «альтер его» Майклу Гоуву, колишньому кандидатові на пост прем’єр-міністра.

Річ у тім, що різні міністерства мають різні програми в переговорах з точки зору пріоритетів. Не в останню чергу, наприклад, міністерство торгівлі, вважає, що чим слабше домовленість з ЄС, тим більше простору з’явиться для гри зі США або будь-якою іншою країною. Майбутнє існування Міністерства у справах Brexit також перебуває в в підвішеному стані, хоча його співробітники все ще гратимуть роль у координуванні підготовки до «жорсткого» Брекзіту та наданні аналітичної підтримки урядовій команді, яка веде переговори щодо майбутніх відносин.

Однак деякі аналітики вважають, що краще вести переговори через Кабінет Міністрів як центрального гравця, який не має своєї відомчої програми, але грає координуючу роль. Якщо ж перекладати відповідальність на переговори на окремі міністерства, і у них немає точно такого ж порядку денного, як у прем’єр-міністра, то існує потенціал для таких проблем, який ми бачили між Терезою Мей та колишніми міністрами у справах Brexit Девідом Девісом та Домініком Раабом.

Монобільшість по-англійськи

Ну і на останок, Джонсону як прем’єр-міністру не потрібно більше думати про фракційну війну у своїй партії. Монобільшість партії означає, що прем’єр-міністр може дозволити собі ігнорувати значну опозицію у своїх рядах і все-таки «продавлювати» голосування в Палаті громад. Однак Джонсону потрібно буде зважити можливі економічні вигоди від подальших затримок угоди про торгівлю проти політичних недоліків невиконання свого передвиборчого маніфесту.

Дмитро Тупчієнко, докторант Університету Північного Лондона