Пт. Окт 30th, 2020

І де монтаж: що або хто може порятувати Україну від розпаду

Снимок_экрана_2019-10-02_в_19.18_.26_

Україна як держава на стику двох політичних і цивілізаційних концепцій завжди перебуває під загрозою розпаду. На жаль, періодично ця загроза актуалізується. Як зараз.

Тривожні дзвіночки

Громадянське співтовариство, світові лідери і українська влада наполегливо домагаються відновлення територіальної цілісності. Але факт залишається фактом: Крим під владою іншої держави, Донбас – епіцентр збройного конфлікту.

У такій напруженій обстановці екс-президент Грузії та екс-губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі раптом заявляє:

— Без коригування політичної системи не просто злодії будуть далі – буде сепаратизм, буде реально Україна розпадатися. Ви повинні розуміти, що ці місцеві люди, які зараз обросли грошима, приватними арміями – наприклад, у Труханова є приватна армія, у Кернеса. Ці люди нікуди не йдуть просто так. Вони готують інфраструктуру для того, щоб Україна перетворилася на п’ять держав, тому що ще зовнішні сили тут задіяні і так далі.

Можна б списати такий прогноз на емоційність Саакашвілі, але через кілька днів польський політолог Конрад Ренкас заявив наступне:

— На сьогоднішній день Польща не збирається вторгатися на територію України заради повернення Волині. Тим не менш, коли станеться крах української державності, Варшава буде готова надати допомогу в управлінні територіями.

Буквально днями стало відомо, що Ігор Коломойський заснував на Прикарпатті дві компанії, що виробляють зброю і боєприпаси: у Львівській та Івано-Франківській областях. Синхронно у Верховній Раді був зареєстрований законопроект про легалізацію приватних військових армій в Україні «Про військово-консалтингової діяльності». Ініціатором стала «слуга…» Ольга Василевська-Смаглюк.

Загалом все це складається в тривожну картину. ЗамПоліт звернувся до експертів. Оцінюючи можливий деструктивний сценарій для України, вони оцінили ймовірність, розвиток і наслідки.

Південь піде, а Центр залишиться

Незалежний експерт Олександр Пелешко в коментарі Замполіт підкреслив, що ще в 2012 році написав книгу про війну в Україні, причому країною-нападником була Росія. Олександр Пелешко вважає, що сценарій розпаду нашої країни малоймовірний, але все ж не виключений. Він чекає в такому випадку формування декількох ворожих анклавів:

— Слід очікувати подальшої окупації Одеської, Херсонської областей. Бессарабія з Ізмаїлом, завдяки географічному положенню, швидше за все, не буде відокремлена від України, хоча Бєлгород-Дністровський залишиться під контролем Росії. Дніпропетровськ, Запоріжжя теж не будуть відокремлені від країни, хоча і стануть прикордонними територіями і зоною бойових дій. А все завдяки великій кількості пунктів постійної дислокації найбільш боєздатних частин ЗСУ.  І, на подив, кількість патріотично налаштованих українців в цих областях майже дорівнює кількості сепаратистів.  Але на цьому гарні новини закінчуються.  Харків, Донецька, Луганська області, частина Київської, Чернігівської, Волинська до Рівненської та Поліссі, будуть теж окуповані з подальшим формуванням держави (типу Манджу Го) на противагу зоні західної окупації,  до якої увійдуть території Задніпровської Галичини, Вінниччини.  Хмельниччини, Івано-Франківщини.

За версією Олександра Пелешко, сформуються три ворогуючих територіальних анклави:

Приазовсько-Черномоський.

Східно-Центральний.

Західно-Центральний.

Експерт звертає увагу на те, що оцінити ймовірність такого сценарію складно, однак, якщо посилиться протистояння між українцями в силу доведення їх до зубожіння з нехтуванням усіх прав, обрисованный сценарій здобуває велику ймовірність:

— Як говорив Томас Пейн, коли усі права народу потоптані, у нього з’являється беззаперечне право на повстання.

Олігархи батьківщину бережуть

Експерт Юрій Сивицький (Intecracy Group) переконаний, що єдиним чинником поділу України є продовження військової агресії, гібридної війни. А олігархи, боротьбу з якими оголошували у своїх програмах всі президенти України, якраз і рятують нашу державу:

— Жодному з українських олігархів не є вигідним поділ України, оскільки це призведе до знецінення активів, скорочення ринку збуту, знищення банківської системи. У нас у жодній області немає природних ресурсів, які могли б забезпечити регіону виживання за рахунок експорту. Вигода російських олігархів у разі поділу України також сумнівна. Території та природних ресурсів у них більш ніж достатньо, величезний ринок збуту, а санкції, всупереч бравим заявам, не йдуть на користь.

Військова агресія Росії проти України знаходиться в рамках ідеології, а не бізнес-логіки або економічних міркувань. Оскільки ідеологія не змінилася, ризики продовження військової агресії з наслідками у вигляді «відкушування» від України частини території, а також створення фейкових держав, залишаються. Під загрозою перебувають усі регіони, що межують з Росією, успіх спецоперацій реальний в тому випадку, якщо силовики (поліція, СБУ) перейдуть на бік ворога, а Збройні сили України з якихось причин не зможуть перекинути в регіон необхідне для оборони кількість військ. Плюс населення буде оброблено пропагандою і відмовиться від опору.

Через 10 років ризики стануть мінімальні

Як вважає Юрій Сивицький, наслідки для економіки будуть вкрай погані. Порушаться економічні зв’язки, прискориться втеча українців за кордон, девальвує національна валюта, впаде ринок перевезень, виникнуть великі проблеми з експортом і так далі:

— Щодо термінів, то ризики високі і через 2 роки, і через 5 років, і через 7 років. Якщо вже сьогодні влада почне вибудовувати економічну стратегію на незалежність від Росії, транспортні коридори будуть будуватися таким чином, що логістика не постраждає у разі прикордонних конфліктів, ключові підприємства будуть перебувати на безпечній відстані від кордону, сама межа буде укріплена, буде проводитися грамотна інформаційна політика, на ринок України будуть допущені міжнародні корпорації (за зразком Польщі), то приблизно через 10-15 років ризики втрати території, розділу України будуть мінімальними.

Продамо землю – збережемо державу

Провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов у своєму коментарі зазначив, що Михайло Саакашвілі дійсно експерт по заморожуванню ліній розколу, що і довели його дії в серпні 2008 року. Однак у його словах про Україну Андрій Мартинов побачив спробу діагностики громадської думки, чи готовий соціум раціонально сприймати такі прогнози. При цьому, експерт згадав про прогнозі ЦРУ про перетворення України в «другу Югославію» ще в 1991 році:

— Але частково цей сценарій був запущений тільки в 2014 році. Тоді були задіяні лінії розколу «Схід – Захід»  ( Галичина – Новоросія). Як не парадоксально, але продаж земель сільськогосподарського призначення західним інвесторам може стати запобіжником від будь-яких розмов про територіальну дезінтеграцію.

Однак у такому разі, вважає Андрій Мартинов, в замороженому стані залишиться україно-російський конфлікт на Донбасі. А фактором невизначеності може стати президентська кампанія в РФ. 2024 р. або, якщо Путін вирішить здійснити транзит влади раніше, то у перспективі 2-3 років РФ не готова приєднувати території України, де відсутні або слабкі проросійські настрої. Адже в 2014 році, відзначає експерт, був зафіксований феномен російськомовного українського націоналізму як ознака народження вперше в історії української (не етнічної) політичної нації:

— Власне, це і завадило реалізації проекту «Новоросія». Політичні еліти і громадянське суспільство України повинні злагоджено працювати над нейтралізацією чинників, які перешкоджають консолідації. Починати треба з поліпшення соціально-економічних умов життя, а конфліктогенні питання гуманітарної політики відкласти до кращих часів. Адже саме провали в гуманітарній політиці внутрішні і зовнішні суб’єкти будуть використовувати для перекладу віртуальних ліній розколу в політичну реальність.

Одна країна – одна мова – одна нація. Третього не дано

У свою чергу, експерт Аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник висловив думку, що ризик розпаду України зараз досить низький і навряд чи сценарій розпаду здійснимо без зовнішнього впливу. Цементуючим фактором стануть місцеві еліти:

— Хоча вони й зміцніли, мають достатнє фінансову та ресурсну могутність, але поки що не готові конкурувати з Центром,  так само, як і ідеї трайболизму, обмежуються лише бажанням певної автономії від центру, а не незалежності. В Україні немає, крім росіян, нацменшин, які б могли створити автономію за національною ознакою, так само, як і на конфесійній основі конфлікти можливі, але навряд чи призведуть до посилення відцентрових сил в регіонах.

Експерт також вбачає в олігархах збереження територіальної цілісності України, оскільки вони в 2014 році отримали щеплення від ідеї широкої автономії:

— Коли Рінат Ахметов фактично спочатку підтримував «ДНР/ЛНР», а врешті-решт у нього забрали весь бізнес. Водночас, бажання тиснути на центральну владу через ідейні особливості певних регіонів, звичайно, досі є. Українців можна консолідувати лише через продовження формування політичної нації, формулу якої дав Шарль де Голль: одна країна – одна мова – одна нація.

Розпаду бути не може ніколи

Україна насправді не просто обрала свій шлях, а впевнено просувається по ньому. Так вважає експерт Геннадій Шкляревський (Bard College):

— Україна пройшла дуже важкий шлях становлення: від козацької вольності до російського рабства і потім через горнило революції і сталінського диктату до своєї формальної незалежності і Майдану. Україна не забуде цей шлях. Попереду багато труднощів, але українці зараз твердо знають хто вони, навіть якщо вони і російськомовні. Розпаду України бути не може і не буде ніколи. Російські вожді це добре розуміють і тому діють гібридними засобами, щоб мати хоч якийсь вплив. Однак купувати вплив такими засобами ненадійно. Крім того воно не створює свої ресурси, а лише витрачає їх. А якщо ресурси (моральні, політичні, соціальні і так далі) не створюються, то вони в кінцевому рахунку вичерпуються. Україна йде своїм шляхом і вона з цього шляху вже не зійде.

Замполіт