Пт. Окт 30th, 2020

Менше – чи краще: скільки депутатів треба українцям

d0b4d18fd0b4d18f-d180d0b8d0bdd0b0d182-d0b4d0b0d0b9-d0b3d180d0bed188d0b5d0b9-d185d0bbd0bed0bfd186d196-d0b3d0bed0bbd0bed0b4d0bdd196

 

Верховна Рада України проголосувала за скорочення кількості народних депутатів, але це не рятує, — як показують останні соцопитування, парламент протягом вересня 2019 – лютого 2020 р. за рівнем довіри скотився з 57% до 28% (опитування Центру Разумкова*). Чому ж самозречення нардепів не знайшло відгуку у громадян?

Питання не у кількості

 Якість роботи Верховної Ради як представницького органу не визначається кількістю народних обранців, а більшою мірою їхньою якістю. На цьому у коментарі ЗамПоліт наголосив Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:

Це той випадок, коли кількість точно не збільшуватиме якість. Щодо підбору самих кандидатів, то питання швидше до партій і тих, хто формуватиме списки, що для них важливіше – провести своїх близьких, представників фінансових груп, які надають підтримку виборчій кампанії. Чи – все таки депутатів, які будуть спроможні писати закони та приймати відповідальні рішення. Тому питання не у кількості, питання – у політичній культурі як виборця, так і політичної еліти.

Що ж до самої ідеї скорочення, експерт вважає її більшою мірою популістичною, на кшталт «скорочення чиновників»:

За принципом схоже на рішення щодо обмеження максимальної пенсії чи зарплати для бюджетників. Тобто, хід спрямований на підвищення рейтингу влади.

Прорахувалися?

Як зазначає  Віктор Таран, представник Центру «Ейдос», , член ради Реанімаційного Пакету Реформ, голова Громадської ради Національного агентства з питань запобігання корупції, зменшення кількості депутатів означає збільшення кількості громадян, яких він представляє:

Вважається, що один депутат має представляти орієнтовно 80-100.000 громадян. Якщо піти за такою логікою то кількість депатутів має бути скорочена наприклад до 370-400 осіб, але аж ніяк не до 300 осіб.

На думку експерта, зменшення чисельності депутатського корпусу призведе до падіння ефективності парламенту:

Адже робота парламенту – це не тільки участь в засіданнях і натискання кнопок, а ще й розробка законопроектів, робота в комітетах, представництво в різноманітних вітчизняних та міжнародних організаціях. Чим менша кількість депутатів, тим менш ефективна робота у цих напрямках.

Погіршення якості законів

Не піде на користь скорочення кількості народних депутатів і для правового поля. Таку думку у коментарі ЗамПоліт висловив Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт:

У суспільстві створено образ депутата як корупціонера та аморального типа. Багато громадян підтримує скорочення депутатів. Але таке скорочення призведе до погіршання якості прийнятих законів. Зв’язок між депутатом та виборцями буде порушено. Вже зараз, після прийняття пропорційної системи, багато виборців скаржиться на те, що народні депутати не відповідають на їх звернення, ігнорують їх прохання. Скорочення кількості депутатів призведе до збільшення розмірів виборчих округів та зростання кількості виборців в кожному окрузі. А отже і реагувати на прохання виборців депутати будуть ще менше.

Стануть «партійними» і забудуть дорогу до виборців

Можуть взагалі дорогу до виборця забути. Такого розвитку подій не виключає провідний науковий співробітник Інституту історії України Андрій Мартинов:

Зворотний зв’язок депутатів з виборцями і зараз «ніякий». Парламентарі користуються фактичною відсутністю механізмів політичної відповідальності депутатів перед виборцями та не балують останніх увагою. «Слуги народу», обрані минулого року за мажоритарними округами, давно забули дорогу до виборців. Їм і звітувати нічим. Можливо введення пропорційної системи виборів зробить партії більш відповідальними, але ця гіпотеза потребує підтвердження практикою.

Хоча практика вже є, і вона не надихає оптимізмом. Експерт Аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник переконаний у тому, що народні депутати після імплементації відповідних поправок у Конституцію України зникнуть як суть:

Із запровадження де факто пропорційної системи із де-*факто закритими списаками громадянам України слід змиритись, що більше немає «народних» депутатів. Є лише «партійні» депутати, які орієнтуються не на виборця, а на свого партійного лідера, від якого залежить його подальша доля.

Тоді навіщо?

Схоже, ідея скоротити кількість «дармоїдів» видається гарною для підтримки рівня довіри до президента Володимира Зеленського. Йде протиставлення «хорошого, нашого гаранта» — «поганій, корупційній, неефективній Раді». Відповідні тези вдолблюються всіма можливими засобами комунікації. При цьому є цікава деталь: хоча у Верховній Раді є пропрезидентська моно більшість (отже, Зеленському було б вигідним залишити чинну кількість нардепів), але у парламенті представлені ще й «анти зелені», тобто опозиція. Відтак, кидаючи (точніше, перекидаючи) тінь на Верховну Раду, Банкова одним ударом нищить й опонентів. Адже їхня частка у дипкорпусі точно скоротиться. Та й імідж «опозиційного парламенту» мобілізує виборців Зеленського захищати свого обранця від «поганих депутатів».

Тому реалізація парламентського «харакірі» вигідна президентові та виконавчій владі. У цьому переконаний Олександр Хмелевський:

Це дозволить їм контролювати Парламент та продавлювати прийняття непопулярних в народі законів.

Аналогічної дкмки дотримується і Андрій Мартинов:

Зараз скорочення кількості депутатів вигідне виконавчій владі, якій буде легше мотивувати монобільшість до прийнятття потрібних рішень (щодо продажу землі, «великої» приватизації, закону про дезінформацію, новий трудовий кодекс, тощо), шантажуючи депутатів перспективою непопадання у прохідну частину партійного списку на найближчих виборах.

Віктор Таран звертає увагу, що меншу кількість депутатів легше контролювати (утримувати) лідерам партій/фракцій:

І, звісно, з меншою кількістю депутатів легше домовитися…Ідея скорочення депутатів до 300 шкідлива, оскільки веде до посилення авторитаризму та політичної корупції в державі.

Єдиною вигодою для пересічного виборця залишається скорочення державних видатків через скорочення кількості парламентаріїв. Одначе, як наголошує Віктор Таран, ця теза сумнівна, зважаючи на те, що після реалізації «секвестру» дипкорпусу навантаження на кожного обранця зросте.

Коливання ціни мандата

Скорочення дипкорпусу зменшить видатки олігархів на утримання депутатів, водночас збільшить ціну «вхідного квитка» до Ради. Олександр Хмелевський наголошує, що:

Зростуть витрати на виборчу кампанію. Багато хто з нинішніх депутатів не зможе обратися до Ради.

Відповідно, можливості великого капіталу впливати на парламент збільшаться, зауважує Віктор Таран:

Безпосереднім наслідком зменшення кількості депутатів стане збільшення «вартості» вхідного квитка у політику. Нагадаю, вибори відбуватимуться в багатомандатних мажоритарних округах. Кількість 300 мандатів спричинить  зменшення кількості обраних депутатів від олного макроокругу. А це, у свою чергу,  призведе до того, що мандати отримуватимуть «грошові мішки» та посилить залежність кандидатів від великого капіталу.

 Швидко казка мовиться…

Наразі відповідні зміни до Основного закону на розгляді у Конституційному суді України. Не факт, що секвестр дипкорпусу буде реалізовано навіть у тому разі, якщо КС дасть позитивний висновок.

На думку Миколи Мельника, хоча народні обранці і знайшли в собі сили підтримати попередньо зміни до Конституції України в частині скорочення своєї кількості, але щодо остаточного затвердження цих змін наступної сесії у вересні-жовтні є сумніви:

Адже зараз вже монобільшість відійшла від турборежиму і кожний обранець почав переслідувати свої інтереси, і жодний з них не зацікавлений у скороченні місць у парламенті, адже тоді йде автоматичне здорожчання вартості мандату, а це не вигідно нікому.

У свою чергу, Андрій Мартинов вважає, що реалізацію ідеї скоротити кількість депутатів поховає не стільки, власне, монобільшість, скільки пора року:

Скоріш, Конституційний суд підтримає внесення змін до тексту Конституції щодо зменшення кількості депутатів до 300 осіб. Але подальша доля змін до Конституції залежить від темпу прийняття рішення Конституційним судом. Якщо це буде зроблено до осінньої сесії, коли фракція «Слуга народу» ще остаточно не розпадеться за групами інтересів, назбирати конституційну більшість голосів буде простіше. У разі, якщо процес прийняття рішення Конституційним судом розтягнеться до весни 2021 року, то остаточно затвердити зміни буде складніше, адже по мірі падіння рейтингу президента і правлячої монобільшості у їхньому середовищі накопичуватимуться протиріччя і розбіжності. А інші фракції виставлятимуть свою ціну за підтримку цієї ініціативи.

Сумнівається в успішному голосуванні й Олександр Хмелевський, причому незалежно від пори року:

Для зменшення кількості депутатів необхідно буде набрати 300 голосів. На мій погляд, стільки голосів назбирати не вдасться. При першому голосуванні монобільшість не змогла набрати достатньої кількості голосів. Лише голоси ОПЗЖ дозволили прийняти законопроект в першому читанні. Депутати бояться що скоро Верховну Раду буде розпущено і на нових виборах боротьба за мандати дуже загостриться.

Хто надихає

Отже, скорочена Верховна Рада навряд чи порадує навіть палких прибічників ідеї «геть дармоїдів з Грушевського». Є ще один важливий аспект. Сама по собі тенденція скидати весь негатив з Банкової на Грушевського є стабільною для будь-якої влади в Україні, починаючи з 1991 року. Єдиною метою таких неухильних дій є дискредитація парламентаризму як інституту, що, у свою чергу, неминуче призведе до трансформації форми правління у президентську республіку. Нині у нас, умовно кажучи, два центри впливу: Верховна Рада (Грушевського) та Банкова. Лише доцентровість ще якось береже державність України, реальну багатопартійність та демократію. Палко підтримуючи скорочення депутатів, люди фактично підтримують скорочення свого представництва у владі. Та заощаджують кошти олігархів.

Чи потрібно це українським громадянам? Навряд чи. На прикладі уряду, де поскорочували та поєднали міністерства та відомства, зрозуміло, що механічне «обрізання» та економія коштів держави не перекриває збитків від неефективного управління.

Відповідно, комусь вигідне неефективне управління. Яким силам? Дуже легко визначити, — саме тим, які стахановськими темпами створюють управлінські та лобістські за суттю дубль-структури, перехоплюючи реальну владу та зв’язок із громадянами у традиційних політичних партій.

ЗамПоліт

  • *Дослідження провела соціологічна служба Центру Разумкова з 13 по 17 лютого 2020 року. Опитано 2 тис 18 респондентів у віці від 18років у всіх регіонах України, за виключенням окупованих.